Кадрова ротація воєнного часу: що насправді означають останні призначення у владі

Остання хвиля кадрових рішень в Україні виходить далеко за межі звичайної ротації посадовців. Зміна керівника Офісу президента, оновлення верхівки Служби безпеки України, рокіровки у воєнній та зовнішній розвідці, нові фігури в Міністерстві оборони й енергетики разом формують нову управлінську конфігурацію держави.

"Зеленський задіяв останню, важку артилерію. Більше йому спиратись немає на кого. Саме тому ці кадрові рішення варто розглядати не окремо, а як єдиний пакет. Вони не дають відповідей на всі питання, але чітко окреслюють напрямок, у якому рухається система влади. І цей напрямок дедалі менше нагадує політичний процес мирного часу і дедалі більше — модель жорсткого управління в умовах довготривалого воєнного навантаження.  По факту з цими людьми він буде до кінця, їх ще можна міняти місцями, але інших вже точно не буде. Якщо, наприклад, Михайло Федоров провалить напрямок Міноборони, Зеленському вже не буде кого туди ставити, це найвищий рівень довіри", – сказав "ОстроВу" нардеп від монобільшості на умовах анонімності.

Офіс президента: кінець епохи Єрмака і ставка на силовий менеджмент

Єрмак був не просто керівником апарату — за роки своєї роботи він перетворив ОП на ключовий центр прийняття рішень, який де-факто координував уряд, парламентську більшість, силові структури та зовнішню політику.

Його відхід означає завершення цілого етапу. Єрмак асоціювався з моделлю управління, де головним інструментом були переговори, міжнародні контакти, ручне політичне балансування. Саме він був обличчям переговорних процесів, кулуарної дипломатії у найширшому сенсі.

Призначення на його посаду Кирила Буданова є різким зламом цієї логіки. Вперше за всю історію незалежної України Офіс президента очолив чинний керівник воєнної розвідки. Це не просто кадрове рішення — це зміна філософії управління.

"Існує думка, що перехід такої людини в Офіс президента означає, що Банкова дедалі більше перетворюється на штаб воєнного часу, де головною цінністю є не політичний компроміс, а швидкість і жорсткість ухвалення рішень. У публічному просторі говорять, що це призначення свідчить про втрату ілюзій щодо швидкого завершення війни. Держава переходить у режим довгострокового протистояння, і Офіс президента підлаштовують саме під цю реальність. Насправді все може бути якраз навпаки: Буданов має дуже тверезий погляд на воєнні речі, ситуацію на фронті, реальні можливості України та РФ, у нього є кредит довіри та гарний переговорний досвід по лінії ГУР", - сказав "ОстроВу" один з нардепів на умовах анонімності.

Політолог Володимир Фесенко вважає, що з точки зору інтересів Володимира Зеленського це доволі логічний і достатньо сильний крок.

"Це позитив з точки зору іміджу. Президентський штаб очолить герой війни, людина з переважно позитивною репутацією. Це адекватно умовам війни, особливо її нинішньому етапу. Це авторитетна і сильна фігура, яка контролює одну з найбільш потужних спецслужб в країні. Напевно, ця новина вже напружила і противників Зеленського, і деяких представників президентської команди, які мріяли про посилення свого власного впливу. Можливо це і певна противага активності НАБУ навколо Президента Зеленського. Це буде сприйматися не просто як відновлення, а навіть як посилення впливу Президента Зеленського в системі влади. Противники Зеленського робили ставку якраз на значне послаблення його впливу.

Цілком ймовірно, що під керівництвом Буданова Офіс Президента України може неформально і неофіційно перетворитися на центральну військову адміністрацію України. А от як це вплине і на сам Офіс і на взаємини з іншими державними інституціями, це відкрите питання", - вважає він.

Разом з тим існує думка, що таким чином Зеленський готує собі "комфортного наступника", який в майбутньому не буде його переслідувати. Більше того, у кулуарах ходить прямо протилежна версія, що таким чином голова держави нейтралізує потенційного конкурента в боротьбі за посаду Президента України.

"Це все конспірологія. Говорять, що все набагато простіше. Буданову ще давно Зеленський запропонував цю посаду, але той вагався та максимально тягнув з відповіддю. Останні антикорупційні скандали показали, що відставка Єрмака є майже неминучою, тому тиск Зеленського посилився, і той просто вже не міг відмовити. Кажуть, що Буданову пообіцяли координацію переговорів та доступ до діяльності ГУР", - зазначило джерело "ОстроВа" в команді президента.

За словами політолога Ігоря Чаленка, зараз Офіс президента повертається до своєї конституційної ролі, а Зеленський, по суті, продемонстрував, що силовий блок тепер безпосередньо працює з ним

"Зараз відбувається своєрідне інформаційне "звуження" роботи президентської канцелярії — з акцентом на безпеку, оборону і зовнішню політику. За Єрмака Офіс президента фактично перетворився на надбудову над Кабінетом Міністрів, яка концентрувала у собі майже всі внутрішні й зовнішні процеси. Тепер цю модель, очевидно, намагаються змінити", — сказав він "ОстроВу".

Сам Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що головна мета ротації — посилити переговорну команду та зосередити ключові безпекові питання безпосередньо в Офісі президента. Він пояснив, що у новому форматі "переговорна група разом із секретарем РНБО повністю працюють в будівлі Офісу президента", що має нібито забезпечити більш чітку координацію між безпековим та дипломатичним треками.

СБУ: зміна керівництва і переформатування вертикалі

Ще одним елементом кадрового пакета стала заміна голови Служби безпеки України. Посаду залишив Василь Малюк, який очолював СБУ з 2023 року. Його каденція припала на період масштабних реформ Служби, очищення від підозрюваних у колаборації співробітників та активної участі СБУ в контррозвідувальних і спеціальних операціях.

Сам Малюк підкреслив, що залишається у системі СБУ і має намір зосередитися на новому напрямі роботи — розвитку асиметричних операцій, які передбачають удари по стратегічних об’єктах у глибокому тилу противника. Цю ідею підтримав і президент Зеленський, який зазначив, що Україні потрібна низка ефективних спеціальних операцій для посилення обороноздатності. 

Декілька джерел "ОстроВа" говорять про те, що рішення про відставку Малюка не було простим та добровільним.

"Він хотів і далі залишатися на посаді. На зустрічі з президентом Зеленським Малюк спочатку відмовився писати заяву про відставку, обґрунтовуючи це тим, що перебуває на завершальній стадії кількох спеціальних операцій, що без нього вони розваляться. Це, м'яко кажучи, обурило Зеленського, але він дав час подумати та піти добровільно. А коли почалася інформаційна кампанія з підтримки Малюка, то тиск на нього став вже серйознішим", - зазначив співрозмовник "ОстроВа" у Верховній Раді.

Разом з тим про справжні причини звільнення Малюка ніхто достеменно не знає.

"Це найдивніше звільнення. Одні говорять, що це помста за Єрмака, історію з Міндічем, інші – що це прохання Кирила Буданова, бо в них достатньо напружені стосунки (не конфліктні), ще хтось – просто оновлення заради оновлення. Найбільш обговорювана в кулуарах версія – занадто висока медійна активність Малюка, його контакти з американцями. Що з цього правда – даю 100% вам ніхто не скаже. Тільки особисто Володимир Зеленський. Все інше – теорії, здогадки. Навіть Арахамія не міг це нормально пояснити", - зазначило джерело.

За словами народного депутата і секретаря профільного комітету Ради Романа Костенка, навіть сам Малюк офіційно не знає повної причини свого звільнення — йому не надали конкретних аргументів, чому саме президент ініціював відставку. 

Низка джерел зазначають, що президент офіційно пропонував йому альтернативні посади (наприклад у Службі зовнішньої розвідки або в Раді нацбезпеки та оборони), але ці пропозиції не були прийняті. 

Тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ призначено Євгена Хмару, кадрового генерала Служби, який до цього працював у підрозділах спеціального призначення. Призначення відбулося без затвердження Верховною Радою, що передбачено законом, тому він поки що має статус т. в.о.

Згідно з офіційною біографією, у структурі Служби безпеки України Євген Хмара служить майже 15 років. На початку повномасштабного вторгнення Росії він брав участь у бойових діях із деокупації Київської області, а після звільнення регіону був перекинутий на Донецький напрямок.

"Базове призначення, людина з ідеальною репутацією, але головне питання – як він буде працювати з президентом, чи відбудеться метч", - зазначило джерело "ОстроВа" в команді президента.

ГУР і СЗР: внутрішня рокіровка розвідспільноти

Перехід Кирила Буданова до Офісу президента спричинив наступний ланцюг призначень. Начальником Головного управління розвідки став Олег Іващенко, який до цього очолював Службу зовнішньої розвідки України.

Олег Іващенко — кадровий офіцер із багаторічним досвідом у розвідувальному секторі та військовій справі, генерал-лейтенант Збройних сил України. Він тривалий час працював у структурах розвідки і набув репутації системного управлінця спецслужб. 

З 2015 року служив першим заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На цій посаді служив до 2024 року, в тому числі під керівництвом Кирила Буданова. У 2024 році був призначений на посаду очільника СЗР України, введений до Ставки верховного головнокомандувача. Закінчив Національну академію оборони України.

"Цікаво, що раніше ходили чутки про те, що Єрмак хотів замінити Буданова саме на Іващенко, тому останнього можна умовно віднести до квоти екс-очільника Офісу президента. Але все це умовно. Іващенко – не політик, і явних конфліктів у нього ні з ким немає. Він починав з ГУР і повернувся туди. По суті нічого екстраординарного", - зазначило джерело "ОстроВа" в монобільшості.

Разом з тим, за його словами, набагато цікавіше виглядає перспектива призначення нового очільника Служби зовнішньої розвідки.

"З цим президент не поспішає. І не просто так. Він хоче реформувати цей орган. І не без допомоги Буданова. Там планується щось кардинальне, тому до нової кандидатури зараз дуже прискіпливо приглядаються. Не дарма Зеленський останнім часом зустрічається з Притулою, Стерненком, Залужним, Кулебою, Кубраковим. Будуть й інші. Окрім іміджевих плюсів це також кастинги. Дуже високі шанси має екс-очільник МЗС Дмитро Кулеба, він не проти. Розглядаються також командир Третьої штурмової бригади Андрій Білецький та екс-голова СБУ Малюк, але вони начебто поки що не погоджуються", - зазначив співрозмовник.

Кабмін і парламент: симптоми системної кризи

Не менш цікавими виявилися перестановки в уряді. Екс-прем'єр та екс-міністр оборони Денис Шмигаль став міністром енергетики, а першого віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації Михайло Федорова призначили міністром оборони.

Призначення Шмигаля в енергетику виглядає прагматичним, але вимушеним рішенням. По інформації "ОстроВа", декілька інших політиків - претендентів на цю посаду – категорично відмовилися. Що стосується Дениса Шмигаля, то він має великий управлінський досвід на найвищих рівнях влади, у тому числі в енергетичній сфері, що важливо при координації масштабних відновлювальних робіт у критичний для країни період.

"Це дуже логічне рішення. У Міністерстві оборони він себе гарно показав, він налагодив там роботу, погасив пожежу після Умєрова та корупційних скандалів. Але нічого нового він не приніс, він антикризовий менеджер. Тому зараз його призначили "гасити пожежу в енергетиці", Зеленський дуже на нього покладається. Тому це призначення без сюрпризів та закулісних ігор", - каже джерело у Верховній Раді.

Разом з тим у багатьох виникло здивування щодо призначення міністром оборони Михайла Федорова, який понад шість років обіймав посаду віцепрем'єр-міністра та міністра цифрової трансформації. Він є одним із ключових архітекторів цифрових реформ в Україні та автором застосунку "Дія".

"Він дуже близький до Зеленського, саме тому Єрмак його, м'яко кажучи, недолюблював та останнім часом намагався збити. Михайлу Федорову пророчили і посаду голови уряду, і очільника Офісу президента, і наступника Зеленського, але чомусь зупинилися на посаді міністра оборони. Виглядає як пониження. І ходять розмови, що Федоров не дуже хотів погоджуватися на цю посаду. Йому комфортно було на своїй старій посаді, але Зеленський його вмовив перейти у Міноборони на певний період та зробити там "технологічну революцію". Якщо коротко, то поставили дві основні задачі: дрони та ТЦК, навести лад в цих сферах", - зазначив співрозмовник "ОстроВа" у команді президента.

Під час виступу у Верховній Раді Михайло Федоров окреслив ключові пріоритети своєї роботи на посаді міністра оборони. Зокрема, він заявив, що всі бойові бригади мають отримати базовий рівень забезпечення дронами, аби зменшити розрив між найефективнішими підрозділами та рештою і зробити планування більш прогнозованим. Окремо Федоров анонсував глибокий аудит Міністерства оборони та Збройних сил України.

Серед інших пріоритетів — перезапуск системи підготовки військовослужбовців і підготовка системного рішення щодо роботи ТЦК після комплексного аналізу. У технологічному блоці Федоров повідомив про плани масштабування дронів-перехоплювачів, рішень на основі штучного інтелекту та автономних систем, а також про намір створювати власні елементи ППО й системи лазерного наведення для артилерії.

Разом з тим ці призначення не відбулися гладко та розкрили давні парламентські проблеми. Наприклад, кандидатура Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики спочатку не набрала необхідної кількості голосів, тому довелося переносити голосування на наступний день.

"А це ключова посада на сьогодні. Країна сидить без світла і тепла, а у нас майже два місяці немає міністра енергетики. У монобільшості зараз непрості часи, вони дають зараз біля 150 голосів – яка ж це монобільшість? Це і привіт відставці Єрмака, і можливі вибори, про які все більше говорять, але ніхто не уявляє, як та коли вони можуть відбутися. І саме тоді, коли стало ясно, що Верховна Рада ще може здивувати, НАБУ взялося за Юлію Тимошенко. Після цього голоси швидко знайшлися", - каже джерело у ВР.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що неспроможність Верховної Ради з першого разу призначити Дениса Шмигаля на посаду міністра енергетики говорить про кризу у монобільшості.

"Провал голосування за призначення міністром енергетики Дениса Шмигаля став поганим сигналом і для Президента Зеленського та і всієї президентської команди... Призначення Д.Шмигаля міністром енергетики і М.Федорова міністром оборони здавалося суто технічною справою. До кандидатів на ці посади не було претензій. Обидва мали репутацію сильних і досвідчених державних менеджерів, одних з найкращих в нинішньому Уряді. Навіть в опозиції були впевнені в їх призначенні на нові посади. Але сталося не так як гадалося.

Це стало шоком для всіх. І для самих депутатів, навіть в опозиції, і для громадськості, і, особливо, для Президента Зеленського. Уявляю його реакцію на цю ситуацію...

Провал голосування відбувся після великої перерви в пленарному засіданні. Парламентські джерела кажуть, що чимало депутатів, зокрема і з фракції "Слуга народу" під час перерви поїхали до дому (в інші регіони). Скоріше за все, керівництво фракції просто втратило пильність і контроль над ситуацією з дисципліною голосування. Тобто це більш організаційний провал, але він має очевидні негативні наслідки. Він підтверджує глибоку внутрішню кризу у фракції монобільшості. Одночасно це свідчить про те, що Президент Зеленський починає втрачати контроль над Верховною Радою. І це дуже небезпечний сигнал для нього",  - зазначив він у Facebook.

Декілька співрозмовників "ОстроВа" говорять, що "кадрове цунамі" ще не закінчилося і в найближчому майбутньому будуть ще нові перестановки, звільнення та призначення.

"Саме зараз президент проводить кастинги, аналізує реакцію суспільства, політично у нього зараз розв'язані руки, тому можливі сюрпризи та неочікувані фамілії. Пропозиції отримують багато цікавих персонажів, але далеко не всі погоджуються", - зазначив співрозмовник "ОстроВа" в команді президента.